Новий етап розвитку богословської освіти в Україні

Дата публікації допису: 2 лют. 2015 8:54:27

На нашу думку, 6 вересня 2014 року розпочався новий етап розвитку богословської освіти в Україні. Саме цього дня набув чинності новий Закон України «Про вищу освіту», який надає можливість проходження ліцензування та акредитації вищим духовним навчальним закладам зі збереженням підпорядкуванню Церкві; крім того закон передбачає державне визнання документів про освіту, наукові ступені та вчені звання видані духовними навчальними закладами, як українських так і зарубіжних, до моменту набуття чинності нового Закону. Також Закон зберігає статус духовних навчальних закладів, як виду релігійної організації порядок створення і діяльність яких і далі регулюється Законом України «Про свободу совість іі релігійні організації».

Стаття 3. Державна політика у сфері вищої освіти

1. Державну політику у сфері вищої освіти визначає Верховна Рада України, а реалізує – Кабінет Міністрів України та центральний орган виконавчої влади із забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері освіти і науки.

2. Державна політика у сфері вищої освіти ґрунтується на принципах:

1) сприяння сталому розвитку суспільства шляхом підготовки конкурентоспроможного людського капіталу та створення умов для освіти протягом життя;

2) доступності вищої освіти;

3) незалежності здобуття вищої освіти від впливу політичних партій і релігійних організацій (крім вищих духовних навчальних закладів);

Примітка! У цій статі закріплюється право релігійних організацій впливати на діяльність вищих духовних навчальних закладів, які ними створені.

Стаття 24. Ліцензування освітньої діяльності

….

12. Вищі духовні навчальні заклади, які бажають вносити інформацію про видані ними власні дипломи про вищу освіту до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, повинні пройти процедуру ліцензування освітньої діяльності. Вищі духовні навчальні заклади, які бажають видавати дипломи державного зразка, повинні пройти процедуру акредитації освітньої програми.

Примітка! Окремим пунктом цієї статті надається право проходити ліцензування та акредитацію. Це означає, що якщо ДВНЗ цього не хоче робити, то і надалі має право провадити освітню діяльність позадержавним визнанням. Цей пункт було спеціально внесено щоб у державних органів не виникло спокуси змушувати до проходження ліцензування та акредитації.

Стаття 32. Принципи діяльності, основні права та обов’язки вищого навчального закладу

1. Діяльність вищого навчального закладу провадиться на принципах:

1) автономії та самоврядування;

2) розмежування прав, повноважень та відповідальності засновника (засновників), державних органів та органів місцевого самоврядування, до сфери управління яких належить вищий навчальний заклад, органів управління вищого навчального закладу та його структурних підрозділів;

3) поєднання колегіальних та єдиноначальних засад;

4) незалежності від політичних партій, громадських і релігійних організацій (крім вищих духовних навчальних закладів).

Примітка! В статті стверджуються, що у вищих духовних навчальних закладах лише релігійні організації, які створюють духовні навчальні заклади можуть визначати принципи її діяльності.

Стаття 40. Студентське самоврядування

3. Органи студентського самоврядування діють на принципах:

добровільності, колегіальності, відкритості;

виборності та звітності органів студентського самоврядування;

рівності права студентів (курсантів) на участь у студентському самоврядуванні;

незалежності від впливу політичних партій та релігійних організацій (крім вищих духовних навчальних закладів);

Примітка! Ця стаття стверджує те, що релігійні організації у вищих духовних навчальних закладах, які їх створюють можуть мати церковний вплив на діяльність органів студентського самоврядування цих закладів.

Стаття 42. Обрання, призначення та звільнення з посади керівника вищого навчального закладу

….

5. Порядок призначення керівників вищих духовних навчальних закладів регулюється їх статутами (положеннями), зареєстрованими у встановленому законодавством порядку.

Примітка! Ця стаття вказує на те, що вищі духовні навчальні заклади в процедурі призначення керівників керуються не Законом України «Про вищу освіту», а порядком який визначений у статуті (положенні), який зареєстрований у встановленому законодавством порядку. Тобто ця стаття повністю унеможливлює вплив держави на призначення керівника ВДНЗ.

Стаття 44. Умови прийому на навчання до вищих навчальних закладів

…

15. Особливості прийому на навчання до вищих духовних вищих навчальних закладів регулюються їх статутами (положеннями), зареєстрованими у встановленому законодавством порядку.

Примітка! Окремим пунктом цієї статті вказується, що вищий духовний навчальний заклад розробляє свої умови вступу для абітурієнтів, в яких закладає обмеження щодо можливості навчання тих осіб, які за церковними правилами не можуть бути студентами семінарії чи академії. Ця норма надає повне право самостійно визначати вимоги до абітурієнта, накладаючи певні обмеження, яких для прикладу не може бути у вищих навчальних закладах інших типів.

РОЗДІЛ XV

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

3. Установити, що:

17) під час проходження в установленому законодавством порядку вищим духовним навчальним закладом процедури ліцензування та акредитації освітньої програми за спеціальністю “Богослов’я”, створення та діяльності аспірантури, докторантури, спеціалізованої вченої ради цього вищого духовного навчального закладу за науковою спеціальністю “Богослов’я” документи про вищу освіту, наукові ступені та вчені звання викладачів (педагогічних і науково-педагогічних працівників) і членів спеціалізованої вченої ради, видані вищими духовними навчальними закладами, вважаються еквівалентними відповідним документам, що видаються в установленому законодавством порядку;

Примітка! Ця норма – це великий крок на зустріч релігійним організаціям, що прирівнює документи викладачів до державних при проходженні державної легалізації освітніх та наукових програм за спеціальністю «Богослов’я».

7. Кабінету Міністрів України:

1) протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, єдиного переліку галузей знань, який повинен поєднати чинні переліки галузей освіти та науки, виділивши “Богослов’я” в окрему галузь знань;

Примітка! Дана норма перехідних положень виводить «Богослов’я» з переліку галузі «Гуманітарні науки» і передбачає створення окремої галузі з можливістю виокремлення богословських спеціальностей, яка повинна врахувати побажання Церкви.

6) у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

.......

розробити порядок державного визнання документів про вищу духовну освіту, наукові ступені та вчені звання осіб, які на момент набрання чинності цим Законом здобули освіту, захистили дисертації на здобуття наукових ступенів та отримали вчені звання у вищих духовних навчальних закладах, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законодавством порядку;

із залученням представників релігійних організацій прийняти нові нормативно-правові акти чи внести зміни до чинних з метою правового та інституційного забезпечення створення та діяльності аспірантури, докторантури та спеціалізованих вчених рад вищих духовних навчальних закладів і подальшого державного визнання присуджених ними наукових ступенів з наукових спеціальностей, що входять до галузі науки “Богослов’я”, а також щодо порядку присвоєння вчених звань науково-педагогічним працівникам вищих духовних навчальних закладів;

Примітка! Ці порядки вже розроблені (з проектами порядків можна ознайомитися за цим посиланням: http://mon.gov.ua/ua/pr-viddil/1312/1390288033/1420536381/ ). Вони визначають прозору процедуру визнання документів і в них врахована специфіка видачі цих документів в Церкві, що дозволить досить легко отримати прирівняння документів виданих у ВДНЗ до державних документів. У результаті видається сертифікат який урівнює у правах з особами, які мають документи про освіту, наукові ступені та вчені звання державного зразка.

Даний закон врахував побажання церков і релігійних організацій:

1. Законом зберігається повна незалежність від державних органів у сфері освіти і науки.

2. Закон надає право, а не зобов’язує проходити процедуру ліцензування та акредитації. Але після проходження акредитації ВДНЗ може видавати диплом державного зразка;

3. Закон дозволяє в визначення освітньої політики, принципів та діяльності студентського самоврядування прямо впливати Церкві на ці процеси;

4. Держава не визначає процедуру обрання і не впиває на призначення керівника ВДНЗ;

5. При проходженні ліцензування та акредитації, відкриття аспірантури та докторантури, спеціалізованої вченої ради по спеціальності «Богослов’я» законом передбачені суттєві поступки і визнаються усі документи викладачів ВДНЗ як еквівалентні державних документам. Це суттєво полегшує у процедурі державної легалізації освітніх та наукових програм ВДНЗ;

6. Закон виплавляє історичну несправедливість у порушенні прав осіб які отримали документи про освіту, наукові ступені та вчені звання в ВДНЗ і їх документи, якщо вони видані до 6 вересня 2014 року можуть бути визнанні за відповідною процедурою еквівалентними державним документам. Це дозволить цим особам працювати в державних установах: чиновниками, викладачами, учителями, вступати до магістратури, аспірантури, докторантури державних і закордонних ВДНЗ.

Стаючи на шлях державної легалізації освітніх та наукових програм ВДНЗ потрібно привести у відповідність свою організаційну структуру та посилити навчально-методичне забезпечення: розробити навчальний план, навчальні та робочі програми, пакети білетів та засоби діагностики знань студенів. Матеріально технічна база в більшості ВДНЗ є достатньою.

Якщо у Вас виникають запитання чи коментарі просимо висловлюватися.